Домашнє насильство – адміністративний та кримінальний злочин (ст. 173-2 Кодексу про
адміністративні правопорушення, ст. 126-1 Кримінального кодексу України).
Важкий емоційний та психологічний стан дорослих, спричинений війною, не виправдовує
домашнє насильство над дітьми!
Домашнє насильство може виявлятися, коли батьки, сестри, брати, тітки,
дядьки, бабусі, дідусі або інші родичі (незалежно від місця, де відбувається насильство)
вчиняють до дитини:
- штовхання;
- хапання, ляпаси;
- викручування рук;
- смикання за волосся;
- завдання синців та побоїв на тілі;
- сексуальні домагання;
- дії сексуального характеру;
- словесні образи, погрози вбивством;
- приниження;
- залякування;
- пошкодження, псування або приховування особистих речей дитини тощо;
- примус виконувати важку непосильну роботу;
- позбавлення їжі, одягу та іншого майна чи коштів;
- інше.
Рекомендації батькам про поводження з дитиною, яке унеможливить скоєння
ситуації насильства чи потрапляння в неї:
👉дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом/подругою. Це дозволить
встановити довірливі, чесні, відкриті стосунки. Тоді вона/він зможе відверто розповісти вам
про свої проблеми та труднощі;
👉при спілкуванні з дитиною намагайтесь обирати для себе таке місце розташування,
щоб ваші очі та очі дитини були на одному рівні;
👉заохочуйте дитину розповідати про свої почуття, переживання;
👉виявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на
допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?»);
👉уважно вислуховуйте дитину;
👉старайтеся побачити ситуацію очима дитини;
👉допомагайте дитині знайти власний вихід із ситуації;
👉ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, почути дитину, бути поряд,
коли вона страждає, навіть якщо вам здається, що її проблему вирішити неможливо;
👉сприймайте дитину як особистість з її цінностями, переконаннями, бажаннями; якщо
ви не знаєте, що говорити, просто будьте поруч;
👉цікавтеся життям дитини:
- «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений/засмучена?», «Що приємного сталося сьогодні?»;
- «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику, ігри? Я хочу
послухати її разом із тобою/пограти з тобою»;
👉звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті. Цікавтеся, хто її друзі,
чим вони займаються;
👉виявляйте цікавість до того, в яких соціальних мережах та групах вона спілкується, з
ким контактує, на які теми. Контролюйте перебування та спілкування вашої дитини в Інтернеті,
використовуючи сучасні технології.
Під час спілкування формулюйте позитивно-конструктивні фрази
Рекомендації батькам або іншим законним представникам/представницям
для спілкування з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства/або стала свідком/
або скоїла насильницькі дії/вчинив/вчинила булінг
Ви повинні засвідчити, що розумієте та підтримуєте дитину, що ви – на її боці. Це
можна зробити за допомогою простих фраз:
☝«Я тобі вірю»;
☝«Я тебе чую»;
☝«Я тебе підтримаю»;
☝«Давай поговоримо про цю ситуацію»;
☝«Що відбувається, через що ти так почуваєшся?»;
☝«Іноді ми всі почуваємося пригніченими.
☝Давай подумаємо, як я можу тобі допомогти
почуватися краще»;
☝«Я тебе люблю і мене турбує твій настрій. Скажи, що відбувається?»;
☝«Поділися зі мною тим, що тебе бентежить. Я справді хочу це знати»;
☝«Мені шкода, що це сталося»;
☝«Дякую, що ти розповів/розповіла»;
☝«Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що сталося/відбувається?»;
☝«Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб такого більш не сталося»;
☝«Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде тобі потрібно»;
☝«Відчувати провину – це нормально»;
☝«Я розумію, що ти зараз можеш почуватися по-різному, але це нормально для цієї
ситуації»; ☝«Ця розмова є дуже важливою для вирішення цієї ситуації».
