Підлітки — група ризику
Суїцидальна поведінка властива не тільки підліткам. Але саме в період з 12 до 21 року вони найбільш вразливі. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 15 до 19 років думає про самогубство.
Суїцидолог і психотерапевтка Олена Вроно пояснює: «Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, а й потужні психологічні зміни, різні проблеми, пов’язані з соціалізацією».
Загалом підлітки вкрай рідко перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, а емоційна піднесеність часто перетворюється на напруженість, дратівливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може визначити та описати власні емоції.
Також підлітки переживають багато комунікативних труднощів:
- їм складно знаходити співрозмовників;
- вони бояться не відповідати групі;
- їм страшно здатися смішними.
Ситуація ускладняється відсутністю розуміння безумовної цінності людського життя — воно ще не сформувалося. Наприклад, підлітки схильні думати, що їхнє життя — цілком адекватна ціна, щоб довести свою правоту, покарати кривдника чи домогтися свого. Саме такі особливості віку зумовлюють приналежність підлітків до групи ризику щодо суїцидальної поведінки.
Які причини підліткових самогубств?
Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:
1. Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.
2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.
3. Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.
4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.
5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
6. Страх перед покаранням.
7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
8. Помста, погрози, шантаж.
9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
При цьому усі підліткові суїциди поділяють на три види.
Демонстративний (маніпулятивний) — підліток прагне звернути увагу на себе і свої проблеми, продемонструвати свій біль.
Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, котрі намагаються скоїти самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %. Прояви демонстративного суїциду бувають різними — від дрібних порізів кистей до отруєння неотруйними ліками та зображення повішення. Зазвичай підлітки вчиняють такі дії не для того, щоб заподіяти собі реальної шкоди або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.
Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретний момент.
Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше діти в стані афекту здійснюють спроби повішення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.
Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він найчастіше спричиняє смерть, і зазвичай його пов’язують з депресивними станами.
Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій. Але всі види суїцидів є небезпечними. Навіть якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не може себе контролювати, й дійсно може наважитися піти з життя.
Суїцидальна поведінка: тривожні сигнали
Психотерапевтка Валентина Кузіна зазначає, що підлітки ніколи не скоюють самогубство «просто так». Зазвичай подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, що їй погано. «Коли батьки кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина», — каже психотерапевтка.
Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітка. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей в підлітковому віці трапляються часто, і це нормально.
А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:
1. Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія. Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина збуджується з пів оберта.
2. Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.
3. Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.
4. Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.
5. Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, яких раніше завжди дотримувалася.
6. Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або може взагалі припинити будь-яке спілкування.
7. Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана.
«Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складається враження, що вони прощаються. Вони стають тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти зазвичай відбуваються самогубства», — розповідає психотерапевтка Валентина Кузіна.
Ще один маркер суїцидальної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, подряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка. Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.
Як батьки можуть убезпечити дитину від самогубства?
Ознаки суїцидальної поведінки
Словесні ознаки
Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:
1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».
2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
3. Багато жартувати на тему самогубства.
4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.
Поведінкові ознаки
1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:
• в їжі – їсти замало або забагато;
• у сні – спати занадто мало або занадто багато;
• у зовнішньому вигляді – стати неохайним;
• у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати у пригніченому настрої;
• замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
• бути надмірно діяльним або навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.
Ситуаційні ознаки
Людина може зважитися на самогубство, якщо вона:
1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.
2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного.
4. Робила раніше спроби вчинити суїцид.
5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.
6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
7. Занадто критично налаштована щодо себе
Як помітити суїцид, який наближається?
Суїцидальні наміри дитини можна визначити за такими ознаками:
Словесні ознаки
Той, хто готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Він може:
· Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».
· Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
· Багато жартувати на тему самогубства.
· Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.
Поведінка та зовнішній вигляд
Людина, яка готується до самогубства, може:
· Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
· Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:
- в їжі – їсти замало або забагато;
- увісні – спати занадто мало або занадто багато;
- у зовнішньому вигляді – стати неохайним;
- у шкільних звичках – пропускати заняття, несподіване погіршання успішності, не виконувати домашніх завдань, втрата інтересу до улюблених занять, уникати спілкування з однокласниками;
· замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
· бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
· проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.
· мати сумний вираз обличчя (скорботна міміка), пригнічений настрій.
· емоційні порушення – апатія; схильність до самотності й відчуження; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; самоїдство.
Ситуаційні ознаки
Зважитися на самогубство може той, хто:
· постійно ізольований в соціумі (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленим;
· живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);
· почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;
· робив раніше спроби суїциду;
· має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини;
· переніс важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
Поради педагогу
Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:
1. Повідомити органи управління освітою, фахівця комунальної установи «Міський центр професійного розвитку педагогічних працівників», який забезпечує консультаційний супровід діяльності соціально-психологічної служби міста.
2. Повідомити практичного психолога, соціального педагога, класного керівника. Створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною.
3. Якщо ви є класним керівником дитини, переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.
4. Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.
5. З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.
6. Будьте уважними. Не намагайтеся заспокоювати загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Всі через це проходили», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та ставтесь зрозумінням до проблеми, яка турбує дитину.
7. Задавайте питання - узагальнюйте, задавайте уточнюючі запитання, перефразовуйте, на кшталт: «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Якщо я правильно розумію, ти..». Недомовлене, приховане, ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми. Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису. Спілкуйтесь з використанням запитань «Що трапилося?», «Я помітив, що у тебе щось негаразд..» , «Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти», «Що у тебе на душі? Що тебе турбує? тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.
8. Підкреслюйте тимчасовий характер проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні - дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації. Особливо важливо розпитати, як дитина розв’язувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розв’язання сьогоднішнього конфлікту. Постарайтесь з’ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови намагайтесь віднайти, вийти на ситуацію, яка допоможе розв’язати чи бодай полегшити конфлікт.
10. Пропонуйте конструктивні рішення. Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психологічного дискомфорту: «Що трапилося останнім часом?», «Коли ти відчув(ла) себе погано?» «Кого з оточуючих стосуються ці неприємні події?» тощо. Не пропонуйте невиправданої чи банальної розради. Не кажіть: «У всіх такі ж проблеми» чи «Ти насправді так не думаєш». Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність. Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: «Не турбуйся, все буде добре». Краще разом шукайте альтернативу: «Як би ти міг(ла) змінити ситуацію?», «До кого ти можеш звернутися за допомогою?», «Як ти можеш протистояти цьому?» Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що ситуація не така вже й безвихідна, що конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне.
11. Не залишайте дитину на самоті в ситуації високого ризику суїциду – залишайтеся з нею якомога довше, доки не вирішиться криза чи не прийде допомога.
Немає коментарів:
Дописати коментар